ПОТЕМНІ́ШАТИ

ПОТЕМНІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до темні́шати. Буйно розрослися трави й кущі, потемнішало листя на деревах (Донч., Вибр., 1948, 278); Обличчя солдатів потемнішали, всіх зморила дрімота (Кочура, Зол. грамота, 1960, 290); // безос. Сині волошки проти місяця ще більше синіли, затуляючи собою мало не все вікно.. Немов аж потемнішало в хаті од їх, покращало… (Вас., І, 1959, 198). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 402.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ПОТЕ́МНЕННЯ →← ПОТЕМНІ́ТИ

T: 69