ПОСТЕЛИ́ТИСЯ

ПОСТЕЛИ́ТИСЯ, стелю́ся, сте́лишся, док. 1. Прилягаючи до поверхні чого-небудь, вкрити її. [Аврелія:] Щоб я забула арену золоту, — хай злототкані постеляться під ноги килими (Л. Укр., III, 1952, 283); Хлопчик побачив, що тепер уже розцвіли всі кульбабині подружки, і навколо немов постелився ніжний золотий килим (Донч., VI, 1957, 497); // Розростися, вкривши поверхню землі (про рослини). Ой, через межку зелений горошок та постелився, Козак до дівчини через люди та й поклонився (Укр.. лір. пісні, 1958, 325); Сріблястим килимком постелилося ведмеже вухо (Ю. Янов., Мир, 1956, 144); // Поширитися на поверхні або низько над поверхнею землі, моря (про світло, тінь, дим і т. ін.). М’яке, всюди рівне, без початку і кінця світло благосно постелилося на всім, не положивши тіней (Хотк., II, 1966, 55); Туман постелився над болотом; * Образно. Виляски від нього [сміху] луною постелились над водою (Коз., Вибр., 1947, 72); // Простягтися далеко навкруги або в певному напрямку; розлягтися, пролягти. Доріжка вузенька, і коли вона постелеться в долину, назустріч вискочать молоденькі хатки, а далі, як худоба на толоці, хліви, хати, клуні (Панч, II, 1956, 391); * Образно. Постелилася безкрайна далина І море голубе прекрасної блакиті (Турч., Земле моя.., 1961, 19). Постели́лася (посте́литься) доро́га (путь і т. ін.) кому яка — визначилась (визначиться) майбутня, дальша доля кого-небудь; певним чином (щасливо чи нещасливо) буде проходити чиєсь життя. Всіх се́рця здавила таємна тривога, Бо всім постелилась терниста дорога (Фр., XIII, 1954, 95); Хай тобі́ (Вам) легка́ (щасли́ва) путь (доро́га) посте́литься — побажання доброї дороги, щасливої долі. — Хай тобі легка путь постелиться (Ю. Янов., І, 1954, 72). 2. Приготувати, послати собі постіль для спання. Голодна Василина попоїла кулешу, постелилась між двома молодицями й лягла спати, прикрившись свитою (Н.-Лев., II, 1956, 101); Ми сяк-так помостилися, постелилися і полягали спати (Л. Укр., III, 1952, 572); Гадаючи, що Ганна спить, Мотя тихенько причинила за собою двері, роздяглась і постелилася, так і не вмикаючи світла (Коз., Сальвія, 1959, 68). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 372.