ПОСОЛИ́ТИ

ПОСОЛИ́ТИ, солю́, со́лиш, док., перех. 1. Всипати солі в страву, посипати сіллю для смаку. Явдоха борщ варила, Та, щоб смачніший був, — аж тричі посолила (Бор., Тв., 1957, 150); Йому хотілось їсти. Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Коцюб., І, 1955, 28); У південних областях України недостиглі кукурудзяні качани варять і, трохи посоливши, їдять соковиті, смачні зерна (Наука.., 7, 1955, 17); // Надати солоного присмаку чому-небудь. Кілька крапель солі посолили купіль (Ю. Янов., II, 1958, 81); Піт великими краплинами виступав на обличчя, посолив зашерхлі губи і теплою росою падав на землю (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 723). 2. що, чого. Заготовити про запас, посипавши сіллю або поклавши в солоний розчин; засолити. — Не журись, Чіпко, — каже, радіючи, Мотря. — Тепер буде своє жито, й своя пшениця ..А к різдву загодуємо свиню… Сало продамо, м’ясо посолимо (Мирний, І, 1949, 155); [Марфуша:] От кавунів ніхто так не посолить, як ви! (Кроп., II, 1958, 336). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 352.