ПОСИ́НІ́ТИ

ПОСИ́НІ́ТИ, си́ні́ю, си́ні́єш, док. Стати, зробитися синім; набути синього відтінку. Лице її зчорніло, губи посиніли (Н.-Лев., І, 1956, 113); Як глянув господар — і зо зла аж посинів (Гл., Вибр., 1951, 67); Проць закашлявся, аж посинів (Стеф., І, 1949, 21); Рученята в дівчинки посиніли з холоду (Кучер, Чорноморці, 1956, 391). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 324.