ПОСЕРЕ́ДНЬО

ПОСЕРЕ́ДНЬО. 1. Присл. до посере́дній 1, 2. Десятирічку вона скінчила посередньо, хоч були роки, коли від початку й до кінця йшла відмінницею (Дмит., Розлука, 1957, 14); ..про розміри господарства кількість землі свідчить лише посередньо.. (Ленін, 27, 1972, 180); Нарікання жінок на мужів-п’яниць, — се посередньо нарікання на той поганий порядок, котрий витворює тих мужів-п’яниць (Фр., XVI, 1955, 69); Треба поставити бракові надійну перепону. Над цим мають працювати всі, від кого прямо чи посередньо залежить якість продукції (Рад. Укр., 8.I 1964, 2). 2. у знач. ім., невідм., розм., заст. Те саме, що Посере́дня оці́нка (див. посере́дній). — Чому погано? — спитала мама. — По фізиці «посередньо» (Ів., Таємниця, 1959, 88). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 317.