ПОСВЯ́ЧЕННЯ1

ПОСВЯ́ЧЕННЯ1, я, с. Дія за знач. посвяти́ти1. — Та се ми вволили волю діда Якова, давнього нашого старости. Се він нас запрохав на посвячення свого млина.., — говорила Ватя (Н.-Лев., IV, 1956, 98). ПОСВЯ́ЧЕННЯ2, я, с. 1. Дія за знач. посвяти́ти2. Дедалі ширше запроваджується нова радянська обрядність.. На заводі «Арсенал» імені В. І. Леніна практикується посвячення юнаків і дівчат в робітники (Рад. Укр., 1.II 1964, 1); За прикладом вечорів посвячення у робітники в багатьох колгоспах впроваджується обряд посвячення у хлібороби (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 82). 2. діал. Самозречення, жертва. Сила волі, запалу, посвячення у того чоловіка величезна! (Фр., III, 1950, 278). ПОСВЯ́ЧЕННЯ 3, я, с. Дія за знач. посвяти́ти3. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 314.