ПОРЯ́ДНЕНЬКИЙ

ПОРЯ́ДНЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до поря́дний 1 2. Господарствечко хоч не яке там скарбове, — можна б йому ціну скласти, — та таке ж то порядненьке, любеньке, що кращого й не бажати (Вовчок, І, 1955, 310). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 302.