ПОРУ́ЧНИЦЯ

ПОРУ́ЧНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до пору́чник2. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 297.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ПОРУ́ЧЧЯ →← ПОРУ́ЧНИЦЬКИЙ

T: 145