ПОРТФЕ́ЛЬЧИК
ПОРТФЕ́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до портфе́ль 1. Вона мовчки покопалася в портфельчику й дістала табель (Сміл., Сашко, 1954, 61); Васько швидко снідає і хапає старенького портфельчика (Зар., На.. світі, 1967, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 292.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПОРТШЕ́З →← ПОРТФЕ́ЛЬНИЙ