ПОРОЗЧИ́НЯНИЙ1

ПОРОЗЧИ́НЯНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порозчиня́ти 1. Усі двері її [церкви] порозчиняні, народу усередині трудно просунутись (Мирний, IV, 1955, 141); Воротар безпорадно озирнувся на порозчиняні двері кузень, звідки нісся робочий клякіт сотні пар молотів (Ле, Наливайко, 1957, 111). ПОРОЗЧИ́НЯНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порозчиня́ти2. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 281.