ПОРОЗТЯ́ГУВАТИ

ПОРОЗТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш і ПОРОЗТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Розтягти, зробити довшим або ширшим усе або багато чого-небудь; // Натягнувши, розгладити, розправити; // у сполуч. із. сл. лице, вид і т. ін., рідко. Надати своєму обличчю виразу здивування, невдоволення, розчарування і т. ін. (про багатьох). Гості ще більше порозтягали вид і руки поопускали (Н.-Лев., І, 1956, 452). 2. Відтягнути все або багато чого-небудь, усіх або багатьох у різні боки. — То що ви там наробили в степу? Які там копи порозтягали?.. — Ми тільки один полукіпок розібрали. Та й то назад склали (Головко, II, 1957, 250); // розм. Порозкрадати. [Чумак:] Гарненько доглядай, бо народу сила і не встережешся, як рибу з возів порозтягають (Кроп., V, 1959, 331). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 280.