ВІДМІ́НОК
ВІДМІ́НОК, нка, ч. Граматична категорія іменних частин мови, що виражає синтаксичні відношення між словами в реченні Називний відмінок; Орудний відмінок.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 606.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ВІДМІНЧА́ →← ВІДМІ́ННО