ПОРІ́ЗАТИСЯ

ПОРІ́ЗАТИСЯ, і́жуся, і́жешся, док., розм. 1. Поранити себе ножем або взагалі чим-небудь гострим, ріжучим; урізатися. — Більше, більше нагинай стебло, щоб не порізатись, — каже позаду тато (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 79); Вася відчув гострий біль у пальцях правої руки. Це він порізався об гостру черепашку (Собко, Скеля.., 1961, 124). 2. Зарізатися (про багатьох). Не перелічить ніхто, скільки потопилось, подушилось, пострілялося, порізалося від нього [кохання] (Вовчок, Вибр., 1937, 221); // Зарізати, порізати один одного. — Та чи подумала ти, яке наше життя буде? І я з запалом, та й ти — огонь-петрович! Тобі слово, а ти — десятеро… Та ми поріжемось, дурко! (Мирний, III, 1954, 229). 3. перен., розм. Не скласти іспиту (про всіх або багатьох). Пригадалося їй, як колись помітив інспектор, що вона, вчителюючи, на виду покруглішала. Тоді казав — нівроку.., а як школярі поріжуться, що скаже?.. (Вас., І, 1959, 220). 4. перен., фам. Азартно грати в яку-небудь гру якийсь час. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 262.