ПОПРИПИ́НАНИЙ

ПОПРИПИ́НАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поприпина́ти. Пси лежали поприпинані в кошарі (Фр., VIII, 1952, 277). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 228.