ПОПРИБИ́РАНИЙ

ПОПРИБИ́РАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до поприбира́ти; // поприби́рано, безос. присудк. сл. В хаті було поприбирано, все стояло на своїм місці (Коцюб., І, 1955, 32); Чимало будинків одбудовано, руїни поприбирано, і на їх місцях посаджено квіти (Рад. Укр., 7.IX 1950, 2). 2. у знач. прикм. Який прибрався у що-небудь (про багатьох). — Зверху ви [пани] поприбирані багатими і блискучими шатами, пишаєтесь своєю красою і славою, а внутрі ви гнилі трупи, скрині, повні сопуху, і злих учинків, і людської кривди (Фр., IV, 1950, 138); Їх зустрічають жінки, старі, діти. І теж поприбирані: у картатих плахтах, дівчата в вінках (Головко, II, 1957, 273); * Образно. Величезні, дорогі мої гори Карпати зі своїми біло поприбираними лісами блистіли сріблясто проти сонця (Коб., І, 1956, 220). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 225.