ПОПИ́ЧКА

ПОПИ́ЧКА, и, ж. Невеличка болотна комахоїдна пташка бурого кольору з плескуватим лобом і тонким дзьобом; болотна синиця. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 200.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ПОПИША́ТИСЯ →← ПОПИ́ХКУВАТИ

T: 159