ПООБХО́ДИТИ

ПООБХО́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм., рідко. Обійти, упорати багатьох. Пізнім вечором, як Максим пообходив корови та коні та подоїв вівці, увійшов до хати (Стеф., І, 1949, 207). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 175.