ПОНЯ́НЬЧИТИСЯ

ПОНЯ́НЬЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Няньчитися якийсь час. — Обіцяла Ніна приїхати влітку й онуків привезти. Поняньчуся з ними (Шиян, Гроза.., 1956, 437). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 168.