ПОНЕ́ХТУВАНИЙ
ПОНЕ́ХТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поне́хтувати. Класові почуття українського робітництва й біднішого селянства, понехтувані бундючними «універсалами» УНР.., були природні, глибокі й могутні (Літ. Укр., 1.VIII 1969, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 159.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПОНЕ́ХТУВАТИ →← ПОНЕХА́ЯТИ