ПОМЕСТИ́
ПОМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док.
1. перех. і без додатка. Почати мести.
2. неперех., перен., розм. Швидко побігти. — Запряжешся у свої санчата та й, присвистуючи, пометеш з гори у долину (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 117.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПОМЕТА́ТИ1 →← ПОМЕ́РХНУТИ