ВІДКОТНИ́Й

ВІДКОТНИ́Й, а́, е́, гірн. Стос. до відкочування (в 2 знач.). За 26 днів січня вона [бригада] посунула відкотний штрек на 794 метри (Роб. газ., 30.I 1960, 1). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 594.