ПОЛЯ́РНИЙ

ПОЛЯ́РНИЙ, а, е. 1. Розміщений, розташований біля полюса, в районі полюса. З усіх зон полярна одержує найменше сонячного світла (Фіз. геогр., 5, 1956, 122); Черешня в полярнім краю розцвіла (Дор., Єдність, 1950, 9); Вкупі з відважними дослідниками хлопчик переживав цікаві пригоди, боровся з полярною кригою (Донч., VI, 1957, 496); // Власт. місцевості, розташованій біля полюса. Гули вітри полярні навісні (Руд., Ленінградці, 1948, 6); // Який росте або живе в районі полюса. Тільки плазуча полярна береза стелиться по горбах і болотах та в долинах річок і ручаїв ростуть кущі лози, вільшини і топольника (Багмут, Опов., 1959, 47); Слід полярної миші супроводив слід лисиці (Трубл., Вовки.., 1936, 46); // Стос. до діяльності в районі полюса. В 1937 році на літаках полярної авіації висадилась у районі Північного полюса перша наукова станція на дрейфуючих крижинах («Північний полюс-1») (Наука.., 2, 1955, 4); Дослідники полярної станції «Північний полюс-1» виміряли глибини океану, вивчили погоду (Фіз. геогр., 5, 1956, 5). ∆ Поля́рна зоря́ — найяскравіша зоря у сузір’ї Малої Ведмедиці, що перебуває на відстані 1° від Північного полюса світу. Полярна зоря за добу описує дуже невеликий кружечок, і її завжди видно майже на тій самій висоті над горизонтом, у північній частині неба (Астр., 1956, 18); Поля́рні ко́ла див. ко́ло1. 2. перен. Абсолютно протилежний. Поезія молодого Тичини принципово чужа і, можна сказати, полярна багатослівній фотографічній описовості: вона бере в зображуваних явищах лише найнеобхідніше (Поезія.., 1956, 271); Сильні й вольові людські характери, ..боротьба ідей, пристрасна полеміка між виразниками полярних точок зору — ось що ріднить п’єси Первомайського з Лесиними драмами (Вітч., 4, 1961, 202). & Поля́рна ніч див. ніч; Поля́рне ся́йво — світіння верхніх шарів атмосфери на висоті 100 км і вище, що спостерігається здебільшого в полярних районах. Звичайно ж полярні сяйва, як свідчить і сама назва, спостерігаються лише в полярних районах (Наука.., 7, 1958, 45); Поля́рний день — на Крайній півночі — частина року, протягом якої сонце не заходить. — Ви б краще те подумали, дідусю: як довга ніч, то й день же буде довгий, полярний, вічний день! (Л. Укр., І, 1951, 294). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 108.