ПОЛУ́ДНАННЯ

ПОЛУ́ДНАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. полу́днати. Буде йому на снідання і на обідання, і на полуднання (Сл. Гр.). 2. Їжа, яку приймають у проміжок часу між обідом і вечерею. Вузлик з полуднанням несла [Домащучка] на сапі, а в тому вузлику — пиріжки з маком та печеними буряками (Гуц., Скупана.., 1965, 131). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 101.