ПОЛОХЛИ́ВІСТЬ

ПОЛОХЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість і стан за знач. полохли́вий. Найгрубіша корисливість буржуа, найпідліша полохливість контрреволюціонера, ось що криється за ефектними фразами ліберала (Ленін, 21, 1971, 326); Хо має причину радіти, бо хто ж то, як не він, нарікав на полохливість, що трима його на світі (Коцюб., І, 1955, 171); Перед очима виринає.. обличчя і ті карі очі, в яких докупи зійшлися весела посмішка і насторожена дівоча полохливість (Стельмах, І, 1962, 141). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 99.