ПОЛО́ВИЦЯ
ПОЛО́ВИЦЯ, і, ж., діал. Полова. Вівсяної половиці та й не хоче їсти (Чуб., V, 1874, 1126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 89.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПОЛОВИЧО́К →← ПОЛОВИ́ТИ