ПОКУЛА́ЧИТИ
ПОКУЛА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Побити кулаками. — Ми його відведемо додому, там він проспиться, а що вас трохи покулачив, то хіба вже так дуже? (Юхвід, Оля, 1959, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 55.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПОКУ́ЛЕНИЙ →← ПОКУКУРІ́КАТИ