ПОКО́РЧИТИСЯ

ПОКО́РЧИТИСЯ, иться, док. Вигнутися, викривитися в корчах; зсудомитися. Руки [плавця] від утоми боліли, пальці на ногах покорчились (Трубл., Шхуна.., 1940, 252); * Образно. Покорчились у вогні їхні [німецьких танків] чорні хрести (Логв., Давні рани, 1961, 62). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 38.