ПОКІ́НЧЕННЯ

ПОКІ́НЧЕННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. покінчи́ти 1. Я лишаю його абсолютно в спокою, аж до покінчення екзаменів (Л. Укр., VI, 1956, 182). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 25.