ПОЗИТИВІ́ЗМ

ПОЗИТИВІ́ЗМ, у, ч. 1. Суб’єктивно-ідеалістична течія буржуазної філософії і соціології, що заперечує можливість пізнання об’єктивної дійсності і зводить мету науки до опису і систематизації фактів і явищ, які тлумачаться як комплекс відчуттів і уявлень суб’єкта; різновид агностицизму. К. Маркс і Ф. Енгельс не тільки створили цілу епоху в розвитку наукового пізнання, але й проробили титанічну роботу, захищаючи науку від викривлень позитивізмом, агностицизмом (Наука.., 10, 1963, 41). ∆ Логі́чний позитиві́зм — одна з найпоширеніших течій у сучасній буржуазній філософії, різновид суб’єктивного ідеалізму, що зводить філософію до логіки. 2. заст. Відношення до дійсності, яке виходить з досвіду, фактів. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 814.