ПОДИМИ́ТИ
ПОДИМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. подимля́ть; док. Димити якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 743.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПОДИМИ́ТИСЯ →← ПОДИМА́ТИ