ПОДИ́БАТИ1
ПОДИ́БАТИ1, аю, аєш, розм. Док. до ди́бати. Подибала стара мати Доню в полі доганяти… (Шевч., І, 1951, 391); Спотикаючись об сухі грудки босими ніжками, Василько подибав назад додому (Панч, II, 1956, 153).
ПОДИ́БАТИ2 див. поди́бувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 741.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПОДИ́БАТИСЯ →← ПОДЗЯВКОТІ́ТИ