ПОДІВО́ЧИТИ

ПОДІВО́ЧИТИ, чу, чиш, док., діал. Дівочити якийсь час. На городі ружа Та ще й барвіночок; Подівоч, сестричко, Ще хоч один рочок (Укр.. лір. пісні, 1958, 107). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 745.