ВІДДА́ННЯ́

ВІДДА́ННЯ́, да́ння́, с. 1. Дія за знач. відда́ти 1, 2, 4-9. Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання (Сл. Гр.); [Кіндрат Антонович:] Наша Олеся не яка-небудь безприданниця, щоб нам надто хапатись її відданням, розумієте? (Кроп., II, 1958, 256); Віддання справи до суду. На відда́нні — у такому віці, що можна виходити заміж. Христя на відданні дівчина, їй треба скриню дбати: що вона вік у дівках сидітиме? (Горд., II, 1959, 20). 2. розм., рідко. Те саме, що ві́дданість. Біжить назустріч дівча. Щоки пашать, очі горять — і ловить мій погляд з таким запалом, з таким відданням, на які здатні лиш ті, що стрілись на мить, а розстались навіки (Коцюб., II, 1955, 185); Не знає половинчатості [Дарчине серце] у своєму захопленні, стриманості у своєму відданні (Вільде, Б’є восьма,1945,140). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 578.