ПОВНЕ́СЕНЬКИЙ
ПОВНЕ́СЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до по́вний. Бринить дідок, Як той мачок, Крапчастий і повнесенький (Гл., Вибр., 1957, 267); Вже в неї.. замість гладесеньких та повнесеньких щік стали жовті, сухі (Кв.-Осн., II, 1956, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 681.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПО́ВНИЙ, ПО́ВЕН →← ПОВНЕ́НЬКО