ПОВІ́НЧАННЯ

ПОВІ́НЧАННЯ, я, с. Дія за знач. повінча́ти. Спродать би то та молодій Купить хустиночку до речі, Та й за повінчання Оддать (Шевч., II, 1963, 360). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 673.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ПОВІНЧА́ТИ →← ПОВІ́НЧАНИЙ

Смотреть что такое ПОВІ́НЧАННЯ в других словарях:

ПОВІ́НЧАННЯ

пові́нчання див. вінча́ння. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 459.

T: 140