ПО́ХАПКИ

ПО́ХАПКИ, присл. Те саме, що по́хапцем. Скоро вернулась вона, несучи окрайчик хліба,.. і подала хлопцю, приказуючи: —Їж, їж, серце, їж! Той став похапки їсти, навіть не розжовуючи добре (Григ., Вибр., 1959, 50); Сміялися [дівчата] під вербами — похапки сорочки на себе, голих, напинали… (Головко, І, 1957, 252). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 443.