ПОВЕЧІ́РНЬОМУ

ПО-ВЕЧІ́РНЬОМУ, присл. Як увечері. Ідуть кімнатою косі пасма сонця, золотавляться по-вечірньому (Тулуб, Людолови, І, 1957, 38); Люба.. застиглими очима дивилася на вікно, вже не ясне, а по-вечірньому сіро-синє (Собко, Справа.., 1959, 272). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 645.