ПЛЯ́МКА
ПЛЯ́МКА, и, ж. Зменш. до пля́ма. От виїхали за місто.. Де-не-де лише біліли плямки снігу на полях (Хотк., І, 1966, 129); Сам ти кинув, хай маленьку, а все-таки плямку на її біографію, на всі її майбутні анкети (Гончар, Тронка, 1963, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 603.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПЛЯ́МКАННЯ →← ПЛЯМИ́ТИСЯ