ВІДВА́Р

ВІДВА́Р, у, ч. Рідина, в якій що-небудь варилось. Дівчина випила приписану порцію відвару (Фр., II, 1950, 319); Тайфіде силоміць заливала їй у горло настоянку з лавровишні, змішану з огидним одваром ріжків (Тулуб, Людолови, I, 1957, 377); Чорні барвники можна добути з відварів кори дуба, ясена, крушини (Стол.-буд. справа, 1957, 30). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 561.