ПЕРЕПОЧИ́НОК

ПЕРЕПОЧИ́НОК, нку, ч. Недовгочасний відпочинок, коротка перерва для відпочинку під час праці і т. ін. Пройшовши Піски, валка стала коло волості, на вигоні, на перепочинок (Мирний, І, 1949, 413); З’єднання Федорова потребувало короткого перепочинку для перегрупування і підготовки до дальших боїв (Шер., В партиз. загонах, 1947, 90); Свій досвід, знання, свою пристрасну любов до справи він терпляче, на кожному перепочинку, на кожному привалі передавав їм (Гончар, III, 1959, 113); Наказ про відступ сприйнявся, як зміна частини на передовій, як заслужений перепочинок, зрештою як маневр (Коз., Гарячі руки, 1960, 141). Без перепочи́нку — не відпочиваючи; без перерви, весь час. У верховітті дерев співали горлиці, ..без перепочинку кували зозулі (Мокр., Острів.., 1961, 19). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 259.