ІНТЕ́РН
ІНТЕ́РН, а, ч. Лікар, відряджений на певний строк до лікарні для підвищення кваліфікації. За ним ввійшло ще кілька чоловік. Це були професорові асистенти та ординатори й інтерни клінік інституту (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 38.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ІНТЕРНА́Т →← ІНТЕРМЕ́ЦЦО