ПЕРЕПА́ЛЕНИЙ

ПЕРЕПА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до перепали́ти. По другому боці моста стирчали голі високі горби, покриті лише низькою, подекуди перепаленою сонцем травою (Кобр., Вибр., 1954, 84). 2. у знач. прикм. Який довго палили. Вітер повівав од заводів, і далеко на полі було чути препаскудний противний сморід од перепалених кісток, од гнилого малясу (Н.-Лев., II, 1956, 205). 3. у знач. прикм. Зіпсований надмірним обпалюванням, випалюванням і т. ін. Парує куліш на припічку. Пахне смаженою цибулею і перепаленою олією (Кир., Вибр., 1960, 368); * У порівн. Старе, з’їдене шашіллю дерево рами розлітається на шматки, як перепалена глина (Кол., На фронті.., 1959, 191). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 244.