ПЕРЕЛЮТУВА́ТИ1

ПЕРЕЛЮТУВА́ТИ1, у́ю, у́єш, док. Перестати лютувати (див. лютувати1); // перен. Перестати бушувати (про вітер, шторм і т. ін.). Шторм перелютував біля турецьких берегів, і до нас дійшли лише ліниві мертві брижі (Логв., Давні рани, 1961, 5). ПЕРЕЛЮТУВА́ТИ2, у́ю, у́єш, док., перех., заст. 1. Лютувати, паяти ще раз, повторно або заново, по-іншому. 2. Лютувати, паяти все або багато чого-небудь, одне за одним. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 220.