ВІ́ТТЯ

ВІ́ТТЯ, я, с., збірн. Віти. Густе віття поперепліталось межи собою (Коцюб., І, 1955, 458); Зашумів буковим віттям прадавній ліс (Кучер, Дорога.., 1958, 60). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 689.