ВІ́РШИК

ВІ́РШИК, а, ч. Зменш.-пестл. до вірш 1. Посилаю оце для "Вісника" два свої віршики, написані ще зимою (Л. Укр., V, 1956, 307); Кожна людина, хоч би з невеличкою освітою, уміє підбирати рими і складати віршики (Мал., Думки.., 1959, 15). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 682.