ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ

ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПЕРЕГОВОРИ́ТИСЯ, ворю́ся, во́ришся, док. 1. з (між) ким, про кого — що і без додатка. Обмінюватися словами, фразами. Народ, що досі переговорювався, зразу замер-затих (Мирний, III, 1954, 272); Переговорювалися баби, чекаючи, коли вийде делегатка (Еллан, II, 1958, 7); // Розмовляючи з ким-небудь про справи, домовлятися про що-небудь, з’ясовувати щось. Чую, — з батьком переговорюються [свати], що прийшли до вашої милості од пана Ігната (Вовчок, І, 1955, 62). 2. розм. Втомлюватися від надмірних розмов. [Павло:] Мені от треба затягтися міцним чимсь, щоб у грудях відлягло, бо переговорився (Стар., Вибр., 1959, 149). 3. заст. Вести переговори (у 2 знач.). — Коби борзо сонічко [сонечко] на небо, не так ми з ними [монголами] переговоримося (Фр., VI, 1951, 108). 4. тільки недок. Пас. до перегово́рювати. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 153.