ВІ́ДСТУП

ВІ́ДСТУП, у, ч. 1. Відхід з певних позицій під натиском супротивника. Вся монгольська лінія разом подалася назад. Голосними насміхами повітали молодці той відступ (Фр., VI, 1951, 82); Про відступ поки що не говорилося, але що відступати звідси.. доведеться — це було ясно кожному (Гончар, Таврія.., 1957, 395). 2. Відмова від чого-небудь, порушення чогось. Прикрашування життя, побоювання показати зло, яке ще є в дійсності, означає відступ від принципів соціалістичного реалізму (Іст. укр. літ., II, 1956, 28); Він побоювався, що за відступ від проекту йому перепаде від Турбая (Руд., Остання шабля, 1959, 395). 3. Не зв’язана з головною темою частина розповіді, твору тощо, яка містить побічну думку, зауваження і т. ін. Промову він виголосив чітко, без зайвих відступів (Гур., Друзі.., 1959, 64); У казках майже не зустрічаються описи природи, авторські відступи (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 131). Ліри́чний ві́дступ див. ліри́чний. 4. Вільне місце на початку рядка якого-небудь тексту. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 644.