ПЕРЕВ’Ю́ЧИТИ
ПЕРЕВ’Ю́ЧИТИ див. перев’ю́чувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 147.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПЕРЕВ’Ю́ЧИТИСЯ →← ПЕРЕВЧИ́ТИСЯ