ПАХ1

ПАХ1, у, ч. Те саме, що за́пах. Гордо палала троянда розкішна, Найкраща з квіток, — Барвою й пахом вродливиця пишна Красила садок (Л. Укр., І, 1951, 27); А над селом, що мріє у садах, Димком встає осінніх яблук пах (Перв., І, 1958, 503). ПАХ2, у, ч. Місце між стегном і нижньою частиною живота. Найбільше потових залоз на підошвах, долонях, під пахвами, у паху й на обличчі (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 12); Парубок з чорними бровами підступив ближче, націлився і вдарив Єремію ногою у пах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 188). ПАХ3, виг. Звуконаслідування, що означає звук пострілу. Пах! — пролунав постріл Мачі, і куріпка, яка сиділа найнижче, каменем упала на землю (Багмут, Щасл. день.., 1959, 151). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 100.