ПАТЛА́НЬ
ПАТЛА́НЬ, я́, ч., розм. Те саме, що патла́ч 1. — Отець Миколай!? — аж вигукнув з несподіванки Віталій Стратонович. — Якого ще дідька цьому патланю треба!? (Стельмах, І, 1962, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 94.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПА́ТЛАТИ →← ПАТИ́ЧЧЯ